Чи задумувались ви над тим, чому люди їдуть на святі, чудотворні місця? Мають потяг до пригод? Хочуть розширити свій кругозір? Шукають задоволення Всевишнім власних потреб? А може все дуже егоїстично — шукають нагоди побути у земному раї? Де вірою,надією, любов’ю, воскресає дух.
Отець Віталій філософське пояснює це прагнення. Коли вуглинку вийняти з полум”я, вона деякий час горить,потім жевріє і, врешті, гасне. Прощі, переповнені силою молитви сотень, тисяч людей, немов вогнище. І коли ми потрапляємо у таке вогнище,- заряджаємось силою, теплом Божої любові. Стає зрозуміло, чому о.Віталій три роки, відколи парохом в Генуї, організовує паломницькі поїздки до Люрду. Це важка, виснажлива, відповідальна і ризикована справа. Завжди бажаючих є більше, ніж пропонованих місць. Доводиться вдаватись до можливих і неможливих коректив. От і цього разу розгорілась справжня війна. Але, на щастя, закінчилась миром. Всіх, хто хотів (а їх 75 чоловік з Генуї, Савони, К’яварі) вмістив двоповерховий комфортабельний автобус. Мали можливість використати шанс навіть декілька чоловік не із наших громад. Цікава статистика: наймолодшій прочанці 24 роки, найстаршим за 75, подружніх пар 6.
Отже, нас 75. Молитва, благословення на дорогу. Їдемо. Люди внутішньозаглиблені, умиротворені, зосереджені. Вервечкою тягнеться черга до сповіді далеко за північ. Спільна молитва подяка за прожитий день. Залишається декілька годин на відпочинок, бо о 6-ій годині підйом. Без вставання з сидінь, які вже встигли наглодати спину. Добре, що перед ночівлею їм ость Люба організовувала веселу колективну зарядку біля автобуса.
Над Люрдом нависли хмари, і поки ми розташовувались у готелі, прорвались рясним дощем. Дощ зарядився на цілий суботній день. Не готові до таких сюрпризів природи. Від того жертва набирає ще більшої ваги. А Богородиця вже спішить винагородити — дозволяють відправити святу Літургію у верхній Базиліці Непорочного Зачаття, що вміщує у собі тисячу прочан. Нас навіть не сотня. Перед Службою 40 хвилин на особисті молитви, сповідь. З собою принесли прохання тих, що ніколи не були і, можливо, й не будуть тут, просили опіки Марії над нашими сім’ями, родинами, гаряче благали за Україну, в якій так неспокійно.
Людмила Конопко, (Генуя): Я звернула увагу,що на нашій Службі Божій присутні люди різних національностей. Вони так побожно причащалися, підходили до мирування.
Пройти Хресну дорогу з Ісусом виявили бажання всі без винятку, хоч дощ посилився. “Хай, хай паде, змиє всі гріхи”,- напівжартома, напівсерйозно хтось сказав. Отець Віталій так сформулював основну ідею Хресної дороги — цілковита довіра Богу, виконання його волі. Любов Оксюта, (Савона): Я пережила Хресну дорогу з великим зворушенням серця. Хотілось плакати, любити і прощати, як вчить Христос. Зрозуміла, що найцінніші і найпрекрасніші речі стаються після важких зусиль.
Наш пастир, дивлячись на жалюгідний вигляд своїх мокрих овечок, не мав сміливості наказувати йти до гроти, тільки пропонував тим, хто чується в силі. Дощовики вмить зашелестіли в напрямку печери. Як можна особисто не привітатися з мамою, коли задля цієї зустрічі подолали таку далеку дорогу? Зворушені до сліз, вдивляємось в обличчя Марії…
Уляна Романишин: Коли молилась до Пренепорочної Діви Марії, сльози благодаті самі текли по щоках, на душі велика легкість. Сильно кашляла — перестала.
Оксана (м.Львів): З першого погляду на Матір Божу відчула як в тіло вливається щось неймовірне. Ніби побувала наодинці з небесною мамою.
Надія (Савона): Я їхала до Люрду з одним бажанням і проханням: Матінко, допоможи, щоб я була розумною твоєю донькою, щоб не піддавалась спокусам, навчи мене молитися.
Галина Кузан (Аренцано): На чудотворному місці відчула спокій, тепло, неначе побувала в домі своєї рідненької матусі, якій вилила свій біль, тривогу і отримала душевний спокій.
На щастя, суботній день тривав довго. Після смачної вечері у пані Катерини почали збиратися у похід зі свічками. Це жива вервиця на прославу Матері Божої Люрдської, звучить різними мовами. Багатотисячне “Ave Maria” раз у раз доносилося до небес.
Віра (Генуя): Нескінченний потік людей пливе площею. Люди несуть свої болі, надії, сподівання. І Марія немов промовляє до всіх: “Я вас заспокою, дам сили до бою… ”
Наталя Тромса: Люрд — місце, де відчуваєш себе маленькою мурашкою, але це відчуття настільки приємне, що словами не передати. Це потрібно відчути. Серце залишається біля гроти нашої небесної Матінки. Впевнена,що вона чекає мене завжди.
Лія Березюк (Генуя): Неділя 27 травня. Перше сонячне проміння ласкаво торкається золотих куполів української церкви. Сьогодні свято П’ятидесятниці — зішестя Духа Святого — третьої особи Пресвятої Тройці на апостолів.
О 6.30 розпочинається Свята Літургія. В Богослужінні були задіяні три священики. Отець Петро — настоятель храму і отець Семен сповідали прочан, отець Віталій відправляв службу. Ми молились за тих, хто відійшов у кращий світ, просили для них опіки Марії. Богослужіння почалось і завершилось молитвами до св. Духа. Щоб зекономити час Акафіст до св. Духа відмовили у дорозі.
Потім був, так званий, вільний час, який кожен прочанин міг використати на свій розсуд. Як добре, що не загубились в магазинах у пошуках сувенірів, а старались ще і ще пережити зустріч з Марією, з Христом на Хресній дорозі. Я з Людою Конопко відмовляли вервицю до мук Христових, пройшовши на колінах сходи якими вели Ісуса на суд до Пилата. Було нестерпно важко, здавалось от-от зупиниться серце. Коли дійшли доповзли до останньої сходинки, побачила в руках Ісуса маленький згорнутий папірець очевидно з проханнями когось із прочан. Вдалось без писання поговорити з Христом. В своїх руках, кажу подумки, ти вмістиш всіх нас, а не тільки маленький папірець. Тримай, Ісусе ,наші сім”ї , наші родини, поверни нас в Україну достатку, миру, любові. Заопікуйся таким неспокійним світом…
Об 11 годині ми вже вишикувались у довжелезній черзі до купелів цілющої води, які мали би відкритись аж через …. П’ять годин. Тільки так могли бути впевненими, що встигнемо, не кажу на обід, а до відправки автобуса. Та це не була нудьгуюча, ажіотажна публіка, бо з нами стояла і Марія. Ми їй співали, з нею молились. Душа переповнювалась вщерть благодаттю. Відчували себе вуглинками величезного вогнища. Сестри Оксана і Оленка у гарних українських строях виконували релігійні пісні на професійному рівні. Тільки задзвенять їх малинові голоси, Слава Вінницька у капелюшку, з синьо-жовтим прапорцем вже на ногах. За нею встають всі присутні з різних куточків світу. Чи то така заражаюча сила прикладу чи така повага до України?
Олександра Дубчак (Феранія): Боялась застудитись у купелі. Вода крижана. Але мене заспокоювали, що у святому місці не хворіють, а виздоровлюють. Після купелі відчула приплив тепла і сили.
Оксана Щупак (Торіно): Коли зайшла у ванну з святою водою, яку залишила нам Марія на зцілення подякувала їй за отримані ласки. З великою надією і вірою віддала під її покров мого сина і всю родину.
Віра Кордюкова (Савона): Я вже немолода, у але таке пережиття пережила вперше у житті. Я духовно ожила. Купіль з ласки Марії, оживить і фізично.
Поспішаємо у готель. Обід, зворушливе прощання, – і в дорогу. Паломництво ще триватиме цілу ніч, поки не доберемось до місць праці. І воно продовжиться ще цілий понеділок — нелегко буде працювати після пережитих емоцій і фізичних незручностей. Італійка Роза Корсо, яка подорожувала разом з нами, захоплена нашим духовним настроєм, здатністю долати труднощі, жити на чужині, у розлуці з найдорожчими людьми. Дякує, що у нашому товаристві зуміла відчути себе донькою Марії. Всі паломники складають найщирішу вдячність організаторам прощі. Насамперед отцю Віталію, їмості Любі, Надії Вельможній.
Віримо, більше того — впевнені, що Марія хоче нам помогти, може нам помогти і поможе. Бути кращими сьогодні ніж вчора. Мудро виважено долати труднощі земного життя. Заслужити щастя з нею бути завжди.
І останнє, яке претендує на перше у цьому репортажі. Травень — місяць Марії громади українців в Лігурії пережили на високому духовному піднесенні. Поодинці і спільно відправляли молебні до Матері Божої. Побували у Вольтрі в сантуарі Madonna Della Grazia. Брали участь у прощі всіх емігрантів Генуї у сантуарії в К’яварі. І на завершення — паломництво до Люрду.
Репортаж з Божою і вашою допомогою вела
Ольга Ваврик Емоції від прощі у Люрд в Людмили Чеботар з Генуї вилились у пісню, яку публікуємо з великим зворушенням серця.
Її можна співати на мелодію “Витай, витай”.
Господь нам поможет
И силы придаст.
Спасибо, Сын Божий,
Спасибо, наш Спас!
А Дева Мария
Ликуя глядит —
Весь мир в Люрд приежая,
Здесь вера победит
Живой воды источник
Раскроет сердца,
Все души полечит,
А также тела.
Сомненья отбрось все,
Воды ты попей
В купель окунись
И стань здоровей!
Молилась за всех нас,
Свята Бернадет,
Все братья и сестры
Нашли любви свет!
Живой воды сила
Творит чудеса.
Второй раз родилась,
Крещенье прошла.
