Суботнім вечором, у переддень Великодня, автобус із сорока паломниками з Генуї,Савони і Торіно виїхав до Люрду. Кожен з нас світився радістю: нарешті здійсниться здавалось нездійснима мрія багатьох років. Не вірилось…
Після спільної молитви наш духовний провідник отець Віталій Тарасенко благословляє на щасливу подорож. А потім цілу ніч ми сповідалися. Раннім ранком за вікном промайнули французькі пейзажі в обрамленні Піренейських гір .
А ось і Люрд . День починаємо із Служби Божої в українській церкві, яка тут вже 20 років. Я не знаю як передати словами те, що відчували, йдучи у печеру на місце з’яви Божої Матері. Трепет, який солодкою оскомою паралізує все тіло ? Неконтрольований жар у ділянці серця, що готове вирватись із грудей?
Марія вже діяла, вже творила перші чуда над нами. Завмираємо у підніжжі небесної неньки . Принесені болі самі собою вщухають, висихають сльози. Тільки неземний спокій, тільки безмірна Божа любов. Марія горне тебе до себе, проникає у кожну клітинку твого тіла, наповнюючи його цілковитим блаженством.
Розчулені, схвильовані зустріччю Марії, йдемо на побачення з її сином на хресній дорозі. Починається рясний дощ. Яка Божа благодать спів терпіти з Ним, хоча б таким примітивним способом !
Вже пізнім вечером приєднуємось до живої вервиці. Паломники із запаленими свічками проходять кілометрами чудотворне місце, звеличуючи молитвою і піснями Богоматір на різних мовах. Наступного дня вичікуємо у довгій черзі на цілющі купелі Маріїного джерела. Після молитви занурюєшся у холодну – прехолодну воду, цілуєш статую Марії і просиш помочі і благословення. Особисто я все переплутала . Тільки встигла вимовити «Богородице Діво …» і розридалася. Перед очима моя Україна, якій тепер так важко, мій покинутий рід і сотні людей, за яких треба просити опіки Марії. Не змогла доказати молитву, але серцем відчула, що Мама її сприйняла, щиро, зворушено, по-материнськи.
Передаю враження про Люрд деяких із наших прочан.
Марія: Люрд – це місце, де тобі добре, не хочеться звідси нікуди йти.
Надія: Ми пройшли в підніжжі Марії духовне очищення. Таких сильних вражень я не відчувала ні в Почаєві , ні в Зарваниці.
Наталія: Пережиті почуття не забути ніколи. Почуття душевного спокою і підтримки з неба.
Світлана: Поїздка в Люрд – це Великдень . Я би ще їхала і їхала сюди.
Інна: Поспілкуватись з Матір’ю Бога один на один- це щось надзвичайне.
Лідія: Порівнюю себе з раком, який скинув старий панцир і починає нове життя
Марія: На місці, де клянчала Бернадета перед Прекрасною Панею я молилася за свою родину. Люди в Люрді особливі – самозаглиблені, зосереджені, умиротворені.
А хіба в очікуванні чуда можна бути інакшим? Марія нас не забуде – це точно , ніякого сумніву.
Колись читала в журналі «До світла » розповідь однієї жінки про Люрд. Вона пристрасно закликала їхати на святе місце. Тепер її місію хочу продовжити я. Їдьте до Люрду ! Там знайдете небо на землі, там максимально наблизитесь до Божої Матері, безмежній у своїй доброті і любові. Навіть якщо щось стримує вас, відлякує – все одно їдьте. А Марія, повірте, зробить за вас все решту.
Ольга Ваврик. Генуя.
